22.11.14  відбувся мітинг "Запали свічку", присвячений 82 річниці Голодомору 1932-1933.

Голодомо́р 1932–1933 років — геноцид українців, злочин. Навмисно організований керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932–1933 роках масовий голод, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР.

Спланована конфіскація врожаю зернових та усіх інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади впродовж Голодомору 1932-33 років безпосередньо призвела до вбивства селян голодом у мільйонних масштабах, при цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах та здійснювала його експорт за кордон під час Голодомору, забороняла та блокувала виїзд голодуючих поза межі України, відмовлялася приймати допомогу для голодуючих з-за кордону.

Багато людей прийшло вшанувати пам'ять загиблих.

До пам'ятнику жертвам Голодомору було покладено безліч квітів та свічок.

Присутні віклали лампадками свічку та роки геноциду

Замученим Голодом в Україні комуно-московським режимом присвячується:

Поставте свічку, як тільки смеркне,

У себе вдома на підвіконні,

І світло свічки хай не померкне -

Про вмерлих пам'ять, що була в схроні.

Поставте свічку у темінь ночі

У себе в домі на підвіконні.

Й неначе свічка - це їхні очі,

І сльози тихі, і сум у скроні.

А вікна й свічка - це ті ж ікони.

В них душі вмерлих голодні сяють.

А свічки в вікнах - це ті мільйони,

Що в дім живих все заглядають.

Поставте свічку, бо місяць в небі

Ще не з'явився на підвіконні.

Й голодним душам це хліба треба

При світлі вкласти у їх долоні.

Й залиште хліба на підвіконні.

Ті ж не повірять, що хліба бачать.

І візьмуть в руки, в свої долоні,

Щоб їсти й їсти, й немов віддячать.

Поставте свічку, як Богу в Церкві, -

Голодні душі постійно плачуть.

Вони живі ще, вони не мертві

І в душах голод нам не пробачать.

(В.Бабуха. м.Мелітополь)